Це Калай. Їй сім років. Її ім’я мовою букусу означає “добра”.
This is Khalai. She is seven years old. Her name means ‘the good one’ in her language, Lubukusu.
Кожного ранку Калай прокидається і розмовляє з апельсиновим деревом: “Рости-виростай і даруй нам стиглі апельсини”.
Khalai wakes up and talks to the orange tree. “Please orange tree, grow big and give us lots of ripe oranges.”
По дорозі до школи Калай розмовляє з травою: “Дорога травичко, зеленій і не висихай”.
Khalai walks to school. On the way she talks to the grass. “Please grass, grow greener and don’t dry up.”
Вона проходить повз квіти: “Цвітіть, любі квіти, щоб я могла заквітчати вами волосся”.
Khalai passes wild flowers. “Please flowers, keep blooming so I can put you in my hair.”
Калай зупиняється коло дерева, що росте на шкільному подвір’ї. “Любе дерево, розправ свої гілки, щоб ми могли читати у твоєму затінку”.
At school, Khalai talks to the tree in the middle of the compound. “Please tree, put out big branches so we can read under your shade.”
Калай розмовляє з живоплотом, який росте навколо школи: “Рости густий, щоб погані люди не могли сюди прийти”.
Khalai talks to the hedge around her school. “Please grow strong and stop bad people from coming in.”
Коли Калай приходить зі школи додому, вона знову йде до апельсинового дерева. “Чи вже дозріли твої апельсини?” - питає Калай.
When Khalai returns home from school, she visits the orange tree. “Are your oranges ripe yet?” asks Khalai.
“Апельсини ще зелені”, - зітхає Калай. “Я прийду завтра знову. Можливо тоді у тебе буде для мене спілий апельсин”, - каже дівчинка.
“The oranges are still green,” sighs Khalai. “I will see you tomorrow orange tree,” says Khalai. “Perhaps then you will have a ripe orange for me!”
